За три роки, відколи в Україні відновили трансплантацію, проведено понад тисячу пересадок органів. 40-річна Анна з Сумщини – одна з тисячі пацієнтів, яким провели такі рятівні операції. Її чоловік Дмитро настільки вражений результатом лікування дружини, що сам написав згоду на посмертне донорство.
Анна живе у Шостці, працювала слідчою у місцевій поліції. Улюблена робота, дружна родина, де підростає двоє синів, затишний дім. Але п’ять років тому відчуття повного щастя почало зникати: несподівано з’явився біль незрозумілого походження – то у ногах, то у спині. Після обстеження з’ясувалося, що проблеми виникли через хворобу печінки.
Анна звернулася до столичних фахівців Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова і там їй діагностували аутоімунний цироз. Стан печінки уже тоді був таким, що лікарі заговорили про необхідність трансплантації. Але родинного донора не було, а вартість пересадки від посмертного донора за кордоном була недоступною.
Потім почався ковідний час. Анна перехворіла двічі і це значно погіршило її стан. Але, на щастя, три роки тому в Україну повернулася трансплантація. З січня 2023-го Анна постійно перебувала у шосткинській лікарні: отримувала підтримуючу терапію і чекала на рятівну пересадку. Трансплант-координатор Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім.О.О.Шалімова зателефонував їй на початку вересня – родичі 45-річного чоловіка, якому діагностували смерть мозку, дали згоду на посмертне донорство. За імунологічними показниками Єдина державна інформація система трансплантації (ЄДІСТ) визначила саме Анну реципієнтом.
У дорогу зібралися досить швидко – з того моменту, як Анну внесли до списку очікування, біля неї завжди напоготові стояла валіза з усім необхідним. Вночі чоловік відвіз Анну до Києва, а наступного дня трансплант-команда шалімовців пересадила їй донорську печінку. Зважаючи на стан пацієнтки, операція була складною. 17 днів реанімації – і тільки потім почався процес повернення до активного життя, з’явилися сили і бажання.
Усі ці дні Дмитро залишався поруч з дружиною. Його вразило те, як трансплантація врятувала дорогу йому людину. Каже – щодня дякує невідомому донору. І навіть сам написав прижиттєву згоду на посмертне донорство.
Наразі родина Чеховей знову разом. Вони мають багато сімейних планів, які реалізують після перемоги. А поки що Анна повертається до звичного життя в оточенні улюблених чоловіків.
Українське законодавство передбачає, що кожна людина за життя може визначитися щодо згоди чи незгоди на посмертне донорство. Як це зробити – за посиланням: https://utcc.gov.ua/yak-nadaty-zgodu-pro-gotovnist-buty-donorom.
