Після підтвердження спорідненості донора і реципієнта, а також згоди донора поділитися клітинами кісткового мозку, починається процес підготовки до забору клітин.
Є два способи забору клітин кісткового мозку у донора.
Найчастіше, у 80% донорів стовбурові клітини беруть з циркулюючої крові. Така процедура забору схожа на звичайне донорство крові – кров проходить через спеціальний апарат, який вибирає стовбурові клітини, а решту крові повертає донору.
Перед забором протягом п’яти днів донору вводять спеціальний препарат, який збільшує кількість стовбурових клітин у крові. Він є цілком безпечним для донора. На п’ятий день проводять аналіз крові, щоб перевірити кількість циркулюючих стовбурових клітин. Якщо вона достатня, проводять забір. Процедура триває 3-5 годин, залежно від кількості стовбурових клітин, яку необхідно отримати. Загальна анестезія та подальше перебування в лікарні не потрібні. Можливі побічні ефекти: біль у кістках, іноді головний біль, стомлюваність, проте вони проходять через 1-2 дні.
У 20% донорів забір клітин кісткового мозку проводять з тазових кісток. Це роблять за допомогою голки та шприца під загальним знеболенням в лікарні – забрані клітини становлять не більше 5% від загального обсягу кісткового мозку донора. Оскільки донор може відчувати дискомфорт у місцях, де була встановлена голка, його госпіталізують у клініку на 1-2 дні. Після донації також можливі побічні ефекти: біль у кістках, втомлюваність, синці у місці забору, але все скоро проходить.
При обох варіантах забору клітини кісткового мозку повністю відновлюються протягом кількох тижнів.
Лікарі можуть рекомендувати конкретний метод забору, проте вибір методу завжди залишається за донором.
