Сергій Козачок родом з Донеччини. Після перенесеного у дитинстві грипу почалися проблеми з серцем. У 2013-му, коли Сергію було 27, він захворів на пневмонію і тоді ж лікарі з’ясували, що запалення спричинене саме хворобою серця. У столичному Інституті серця МОЗ України чоловіку провели одне з найскладніших втручань – операцію Бенталла, при якій замінюють аортальний клапан і висхідну аорту. Але вже тоді кардіохірурги попередили – без трансплантації не обійтися.
Все ж операція дала можливість Сергію прожити сім практично повноцінних років і стати знову батьком – у нього народилася друга чудова донечка. Але у 2020-му його самопочуття різко погіршилося. Тоді лікарі з’ясували: фракція його серця знизилась до рівня 11% (при нормі 70-80%), а лівий шлуночок був збільшений за норму майже в 5 разів. З таким великим серцем жити далі неможливо, потрібна була термінова трансплантація.
Сам Сергій про той час згадує так: “В мене була сильна задишка, набрякали руки і ноги, щоб пройти 10 метрів, треба було зупинятися двічі-тричі”. Сергія госпіталізували до лікарні – саме тоді в Україні почали відроджувати трансплантацію. Але медики були готові, а суспільство ще сприймало цю тему з пересторогою і небагато людей у 2020-му наважувалися дати згоду на посмертне донорство когось рідного.
І ось зовсім несподівано Сергію повідомляють – є донорське серце, яке йому підходить. Через інсульт у Львові помер молодий чоловік, батьки і дружина погодилися, аби його органи врятували когось з пацієнтів. Померлий донор у Львові, Сергій – у Києві, а Борис Тодуров – у Маріуполі. Але скоординували все швидко: з двох кінців України машини мчали в західному напрямку і вже вночі в операційній Першого медичного об’єднання Львова у грудях Сергія запрацювало нове серце.
Після реабілітації Сергій повернувся додому на Донеччину, та всього за два-три дні у нього піднялася температура, почався кашель. То був той самий важкий ковідний рік. І хоча родина старанно оберігала Сергія, вірус добрався й до нього. Стаціонари у лікарнях були переповнені та й місцеві медики боялися братися: не було досвіду лікування пацієнтів після трансплантації. Тоді столичні лікарі розписала йому терапію і медсестра щодня ходила ставити крапельниці. Нове серце не підвело – Сергій одужав. Так трансплантація вдруге врятувала чоловіку життя.
Після цього його дружина Валерія написала в соцмережах зворушливого листа невідомому донору і його родині: “Якби не ви, в найближчий час серце мого чоловіка зупинилося б, і я відчувала би увесь той біль, який зараз з вами. Ви врятували не тільки його життя, а ще й моє. Ви зберегли батька дітям! Те, що я відчуваю, це більше, ніж вдячність!”.
Сталося диво – лист знайшов тих, кому він був адресований. Родина донора відгукнулася, Сергій і Валерія дізналися, що дружина донора народила чудову донечку – вони всі тепер рідні для них люди.
Через війну родина Козачків вимушена була виїхати з рідної Костянтинівки. Вони живуть у Львові, де Сергій очолює успішну юридичну кампанію. Попри зайнятість, він наголошує: якщо у когось з пацієнтів є питання щодо життя до і після трансплантації, завжди готовий поділитися власним досвідом.
