Завершується ще один важливий рік – для країни, для нашої історії, і водночас для української трансплантології. Рік, коли ця високотехнологічна галузь розвивалася планомірно й впевнено. І якщо у 2021 році було проведено 316 трансплантацій, то цьогоріч уже маємо понад 650.
2025-й розпочався з законодавчих змін, які вдосконалили організацію трансплантологічної допомоги, заклали більш чіткі управлінські механізми та посилили координацію галузі. Важливим стало створення Національного трансплантологічного комітету – професійного дорадчого органу МОЗ України для обговорення та формування важливих для галузі рекомендацій.
Четвертий рік поспіль медики працювали в умовах, коли країна буквально жила під звуки сирен. Пам’ятаємо зворушливі кадри, як під нічними обстрілами столиці до Інституту серця везли донорське серце для 12-річної Кіри, котра потребувала невідкладної трансплантації. Або ж як у ніч чергової масованої атаки трансплант-команда Медичного центру м. Києва вирушила на Харківщину і, попри всі ризики, вчасно доставила рятівні органи для двох пацієнтів. Це не просто медичні історії, це приклади безумовної відданості професії.
Надзвичайно важливо, що трансплантація розвивається навіть у прифронтових регіонах. У 2025 році у Запорізькій обласній клінічній лікарні вже виконано 17 пересадок нирки. У Харківській обласній клінічній лікарні цьогоріч двічі провели забір донорських органів після діагностики смерті мозку – що дало змогу провести трансплантації 7 пацієнтам. Вперше мультиорганний забір після діагностики смерті мозку виконали і у Миколаївській обласній клінічній лікарні. Для галузі це надзвичайно позитивний факт: кількість лікарень, де діагностика смерті мозку отримує логічне продовження, збільшується. Відповідно, зменшується число лікарень і регіонів з нульовими показниками.
Окремо варто відзначити професійну солідарність. Бажання рятувати, вчитися або ж передавати свій досвід об’єднує лікарів з різних регіонів та медичних закладів. Аби провести складну подвійну трансплантацію 7-річному Артуру в операційній разом працювали потужні команди і Першого медичного об’єднання Львова і Національного наукового центру хірургії і трансплантології ім. О.О.Шалімова. Так, у співпраці, формується єдина трансплантаційна спільнота.
Загалом, цей рік подарував багато надихаючих історій. В НДСЛ “Охматдит” 4-місячному Максиму з Чорнобаївки, якому не могли підібрати спорідненого донора, провели родинну трансплантацію, попри несумісність груп крові між мамою-донором і дитиною-реципієнтом. І все вдалося – малюка врятували! У Львові провели трансплантацію нирки 9-річній Дарії, мама якої багато років живе з пересадженим органом. А у Києві чоловік віддав частину своєї печінки дружині – таку родинну пересадку провели у КМКЛ №1. Кожна з таких історій особлива, бо трансплантація не просто продовжує життя, вона повертає мрії і дарує майбутнє.
Уже 13 закладів в Україні проводять трансплантацію кісткового мозку. У шести з них – НДСЛ “Охматдит”, Черкаському клінічному онкологічному центрі, Медичному центрі м. Київ, Національному інституті раку, Першому медичному об’єднанні Львова та Київському обласному онкологічному диспансері – проводять алогенні пересадки, у трьох з них – найскладніші, від неродинного донора. Тільки за 11 місяців нинішнього року виконано 77 неродинних трансплантацій, з них 19 – дітям.
На початку року відзначили важливий ювілей. Назар, якому першому в Україні провели неродинну трансплантацію кісткового мозку, відсвяткував п’яту річницю свого другого дня народження. Він росте, катається на велосипеді, грає у футбол – насолоджується дитинством, як і всі його ровесники.
Тоді ж – у 2020-му році – донора для хлопчика знайшли в Німеччині і в умовах ковідної пандемії провели справжню спецоперацію, аби доправити рятівні клітини до лікарні, де перебував Назар. У 2025-му завдяки Українському реєстру донорів кісткового мозку уже українка вперше стала доноркою клітин для іноземного пацієнта.
Нинішній рік завершив євроінтеграційні процеси в системі крові країни. У висновку Європейської Комісії зазначено про повну відповідність вимог українського законодавства в сфері системи крові відповідним вимогам законодавства Європейського Союзу. Запроваджено нову модель взаємовідносин між центрами крові та закладами охорони здоров’я. Ліцензування центрів крові, утворення Національного трансфузіологічного комітету, лікарняні банки крові, спеціалізовані лабораторії, лікарняні трансфузіологічні комітети – всі ці новації спрямовані на те, аби система крові України стала ефективнішою і безпечнішою. Окрім того, в країні з’явились чіткі та прозорі механізми формування потреб у донорській крові та компонентах крові, а також фінансування їх виробництва для безоплатного розподілу у медичні заклади для надання послуг з трансфузії пацієнтам.
Дмитро Коваль, генеральний директор Українського центру трансплант-координації: «Донорство крові, без перебільшення, залишається важливим і для перемог на фронті. Цьогоріч ми посилили співпрацю з місцевими органами влади, громадськими організаціями та активістами – дякуємо їм і кожному донору, хто розуміє це і долучається до розвитку донорства крові власною участю.
Дякуємо всім медикам, які розвивають трансплантацію. Ми пройшли 5-річний рубіж з часу перших законодавчих змін та активного запуску трансплантації в країні і можемо сказати: трансплантація в Україні відбулася, вона є і буде успішно розвиватися. Робота трансплантологів в умовах війни і миру отримала й високе державне визнання – група медиків стала лауреатами Національної премії України імені Бориса Патона.
Водночас пам’ятаймо, що в листі очікування на трансплантацію перебуває більше 4 000 українців. Тому – дякуємо ЗСУ за Україну і наполегливо працюємо далі”.
