Що таке трансфузіологічна (трансфузійна) допомога?
Трансфузіологічна допомога передбачає під собою надання послуг з трансфузії компонентів крові для цілеспрямованого впливу на внутрішнє середовище організму шляхом внутрішньовенного їх введення. Належне надання трансфузіологічної допомоги є важливою складовою лікувального процесу. Наявність компонентів крові, необхідних для забезпечення лікувального процесу, та своєчасність їх застосування прямо впливає на показники ефективності надання медичних послуг в цілому.
Хто має надавати трансфузійну допомогу?
Послуги з трансфузії надають заклади охорони здоров’я (ЗОЗ), у складі яких повинен бути наявні лікарняний банк крові (ЛБК) та лабораторія трансфузійної імунології (ЛТІ). Лабораторія трансфузійної імунології забезпечує проведення ізосерологічних та імуногематологічних досліджень перед трансфузіями компонентів крові. ЛТІ може функціонувати у складі лікарняного банку крові, або в складі клінічної лабораторії, залежно від особливостей організації ЗОЗ. Для належної організації трансфузіологічної допомоги, забезпечення якості та безпеки її надання, відповідності вимог, в тому числі технічних, щодо транспортування, управління запасами та зберігання, внутрішнього компонентів крові, організації та забезпечення клінічного трансфузійного процесу, зокрема належного клінічного застосування компонентів крові, виконання передтрансфузійних тестів, дотримання умов і порядку списання та знищення непридатних до використання компонентів крові, впровадження та підтримання системи якості, простежуваності компонентів крові та гемонагляду в ЗОЗ повинен бути створений лікарняний трансфузіологічний комітет (ЛТК). ЛТК являє собою дорадчий (координаційний) орган в ЗОЗ, який визначає організацію і порядок надання трансфузіологічної допомоги та контролює її якість. До його функцій також належить спостереження за несприятливими випадками та реакціями у реципієнтів та організація гемонагляду.
Які компоненти крові використовують для надання трансфузійної допомоги?
Перелік компонентів донорської крові, які заготовлюються суб’єктами системи крові та можуть бути використані для надання трансфузіологічної допомоги, наведений у Наказі МОЗ України від 09.03.2010 № 211 “Про затвердження Порядку контролю за дотриманням показників безпеки та якості донорської крові та її компонентів” (із змінами та доповненнями, що внесені Наказом МОЗ України від 02.05.2023 № 818). Відповідно до цього наказу, надання трансфузіологічної допомоги передбачає трансфузію еритроцитарних компонентів крові (еритроцитів, отриманих з дози крові та методом аферезу, еритроцитів у додатковому розчині, еритроцитів з видаленим тромболейкоцитарним шаром, відмитих еритроцитів), тромбоцитарних та гранулоцитарних компонентів крові, а також свіжозамороженої плазми та отриманого з нього кріопреципітату. В окремих випадках допускається переливання цільної крові.
Який порядок організації трансфузіологічної допомоги в закладі охорони здоров’я?
Для організації надання трансфузіологічної допомоги ЗОЗ повинен:
- Визначати щоденну, щотижневу, щомісячну та річну потребу в компонентах крові
- Вести щоденний облік запасів компонентів крові
- Забезпечити своєчасне формування замовлень на компоненти крові до суб’єктів системи крові
- Забезпечити належне транспортування компонентів крові
- Забезпечити належне зберігання компонентів крові
- Організувати своєчасний випуск компонентів крові в лікувальні підрозділи
- Забезпечити обґрунтоване та належне клінічне застосування компонентів крові
- Сприяти залученню донорів крові та компонентів крові, заготівлі донорської крові в умовах виїзду
Лікарняному банку крові слід проводити регулярну інвентаризацію наявних запасів компонентів крові, як в самому банку, так і в лікувальних підрозділах ЗОЗ, що може допомагати оперативно вирішувати питання розбіжності показників обліку запасів і наявної кількості одиниць компонентів крові.
Що таке клінічний трансфузійний процес?
Клінічний трансфузійний процес – це трансфузія потрібної одиниці компоненту крові потрібному пацієнту в потрібний час і в потрібному стані, відповідно до належних стандартів. Це послідовність дій, яка починається з прийняття обґрунтованого рішення про те, що пацієнт потребує компонент крові, а закінчується оцінкою клінічних результатів його трансфузії. Мета клінічного трансфузійного процесу полягає в забезпеченні належного застосування компонентів крові, дотримання вимог щодо безпеки та якості трансфузій, безпеки реципієнта.
Ключові етапи клінічного трансфузійного процесу
- Інформування пацієнта та отримання згоди на трансфузію. Пацієнти (та/або відповідальні батьки/опікуни дитини-пацієнта) повинні отримати вчасну та зрозумілу інформацію про ризики, переваги та альтернативи трансфузії.
- Документування перед трансфузією, яке включає до себе показання до проведення трансфузії та визначення типу та об’єму компоненту, який буде введено.
- Забір зразків крові реципієнта для проведення передтрансфузійних тестів. Забір зразків крові пацієнта в пробірки та маркування зразків повинні бути етапами однієї безперервної події, в якій беруть участь лише один пацієнт і один навчений і компетентний медичний працівник.
- Замовлення та доставка компонентів крові з ЛБК в лікувальний підрозділ ЗОЗ. Компоненти крові під час доставки з ЛБК в лікувальний підрозділ повинні транспортуватися в належних умовах, що забезпечують дотримання вимог “Холодового ланцюга” для кожного виду компонентів крові (еритроцитарні, тромбоцитарні, плазмові, лейкоцитарні).
- Проба на індивідуальну сумісність (реакція сироватки реципієнта з еритроцитами донора). Проводиться реципієнтам безпосередньо перед трансфузією компонента крові.
- Остаточна перевірка даних для ідентифікації реципієнта повинна проводитися поруч із пацієнтом кваліфікованим та компетентним медичним працівником, який буде здійснювати трансфузію компоненту. Безпосередньо трансфузія компонента крові, яка повинна бути завершена протягом 4 годин після його отримання з ЛБК. Для забезпечення можливості простеження усіх введених доз компонентів крові, усі введені компоненти крові повинні бути записані в історії хвороби пацієнта, включаючи дані про ідентифікаційний номер компонента, а також час початку і закінчення трансфузії.
- Спостереження за пацієнтом. Важливо забезпечити спостереження за станом реципієнта під час і після трансфузії компонента крові. Слід спостерігати за станом пацієнта під час трансфузії кожної дози компоненту крові. Перед початком введення, а також через певні проміжки часу під час і після трансфузії компонента крові необхідно визначати основні показники важливих життєвих функцій, таких як артеріальний тиск, пульс і температура тіла.
Які аналізи проводяться під час клінічного трансфузійного процесу?
Ці дослідження включають визначення групової, резус- та Келл-належності пацієнта (реципієнта), скринінг на антитіла і проби на сумісність перед введенням еритроцитарних компонентів. Серологічне визначення групи крові повинно виконуватися відповідно до інструкцій, наданих компанією-виробником реактивів і тест-систем. Усі методи, що застосовуються, їх модифікації повинні бути валідовані.
Перед видачою компонентів крові для трансфузії необхідно визначити групову, резус- та Келл-належність зразка крові пацієнта (реципієнта) і, при необхідності, наявність інших групових антигенів. Перед трансфузією еритроцитарних компонентів необхідно переконатися в сумісності еритроцитів донора з плазмою або сироваткою реципієнта. На початку трансфузії кожної дози компонента крові слід виконувати клініко-біологічну пробу, уважно спостерігаючи за станом реципієнта для своєчасного виявлення можливої серйозної несприятливої реакції.