Трансфузіологічна допомога

Що таке трансфузіологічна (трансфузійна) допомога?

Трансфузіологічна допомога передбачає під собою надання послуг з трансфузії компонентів крові для цілеспрямованого впливу на внутрішнє середовище організму шляхом внутрішньовенного їх введення. Належне надання трансфузіологічної допомоги є важливою складовою лікувального процесу. Наявність компонентів крові, необхідних для забезпечення лікувального процесу, та своєчасність їх застосування прямо впливає на показники ефективності надання медичних послуг в цілому.

Хто має надавати трансфузійну допомогу?

Послуги з трансфузії надають заклади охорони здоров’я (ЗОЗ), у складі яких повинен бути наявні лікарняний банк крові (ЛБК) та лабораторія трансфузійної імунології (ЛТІ). Лабораторія трансфузійної імунології забезпечує проведення ізосерологічних та імуногематологічних досліджень перед трансфузіями компонентів крові. ЛТІ може функціонувати у складі лікарняного банку крові, або в складі клінічної лабораторії, залежно від особливостей організації ЗОЗ. Для належної організації трансфузіологічної допомоги, забезпечення якості та безпеки її надання, відповідності вимог, в тому числі технічних, щодо транспортування, управління запасами та зберігання, внутрішнього компонентів крові, організації та забезпечення клінічного трансфузійного процесу, зокрема належного клінічного застосування компонентів крові, виконання передтрансфузійних тестів, дотримання умов і порядку списання та знищення непридатних до використання компонентів крові, впровадження та підтримання системи якості, простежуваності компонентів крові та гемонагляду в ЗОЗ повинен бути створений лікарняний трансфузіологічний комітет (ЛТК). ЛТК являє собою дорадчий (координаційний) орган в ЗОЗ, який визначає організацію і порядок надання трансфузіологічної допомоги та контролює її якість. До його функцій також належить спостереження за несприятливими випадками та реакціями у реципієнтів та організація гемонагляду.

Які компоненти крові використовують для надання трансфузійної допомоги?

Перелік компонентів донорської крові, які заготовлюються суб’єктами системи крові та можуть бути використані для надання трансфузіологічної допомоги, наведений у Наказі МОЗ України від 09.03.2010 № 211 “Про затвердження Порядку контролю за дотриманням показників безпеки та якості донорської крові та її компонентів” (із змінами та доповненнями, що внесені Наказом МОЗ України від 02.05.2023 № 818). Відповідно до цього наказу, надання трансфузіологічної допомоги передбачає трансфузію еритроцитарних компонентів крові (еритроцитів, отриманих з дози крові та методом аферезу, еритроцитів у додатковому розчині, еритроцитів з видаленим тромболейкоцитарним шаром, відмитих еритроцитів), тромбоцитарних та гранулоцитарних компонентів крові, а також свіжозамороженої плазми та отриманого з нього кріопреципітату. В окремих випадках допускається переливання цільної крові.

Який порядок організації трансфузіологічної допомоги в закладі охорони здоров’я?

Для організації надання трансфузіологічної допомоги ЗОЗ повинен:

• Визначати щоденну, щотижневу, щомісячну та річну потребу в компонентах крові
• Вести щоденний облік запасів компонентів крові
• Забезпечити своєчасне формування замовлень на компоненти крові до суб’єктів системи крові
• Забезпечити належне транспортування компонентів крові
• Забезпечити належне зберігання компонентів крові
• Організувати своєчасний випуск компонентів крові в лікувальні підрозділи
• Забезпечити обґрунтоване та належне клінічне застосування компонентів крові
• Сприяти залученню донорів крові та компонентів крові, заготівлі донорської крові в умовах виїзду

Лікарняному банку крові слід проводити регулярну інвентаризацію наявних запасів компонентів крові, як в самому банку, так і в лікувальних підрозділах ЗОЗ, що може допомагати оперативно вирішувати питання розбіжності показників обліку запасів і наявної кількості одиниць компонентів крові.

Що таке клінічний трансфузійний процес?

Клінічний трансфузійний процес – це трансфузія потрібної одиниці компоненту крові потрібному пацієнту в потрібний час і в потрібному стані, відповідно до належних стандартів. Це послідовність дій, яка починається з прийняття обґрунтованого рішення про те, що пацієнт потребує компонент крові, а закінчується оцінкою клінічних результатів його трансфузії. Мета клінічного трансфузійного процесу полягає в забезпеченні належного застосування компонентів крові, дотримання вимог щодо безпеки та якості трансфузій, безпеки реципієнта.

Ключові етапи клінічного трансфузійного процесу

1. Інформування пацієнта та отримання згоди на трансфузію. Пацієнти (та/або відповідальні батьки/опікуни дитини-пацієнта) повинні отримати вчасну та зрозумілу інформацію про ризики, переваги та альтернативи трансфузії.
2. Документування перед трансфузією, яке включає до себе показання до проведення трансфузії та визначення типу та об’єму компоненту, який буде введено.
3. Забір зразків крові реципієнта для проведення передтрансфузійних тестів. Забір зразків крові пацієнта в пробірки та маркування зразків повинні бути етапами однієї безперервної події, в якій беруть участь лише один пацієнт і один навчений і компетентний медичний працівник.
4. Замовлення та доставка компонентів крові з ЛБК в лікувальний підрозділ ЗОЗ. Компоненти крові під час доставки з ЛБК в лікувальний підрозділ повинні транспортуватися в належних умовах, що забезпечують дотримання вимог “Холодового ланцюга” для кожного виду компонентів крові (еритроцитарні, тромбоцитарні, плазмові, лейкоцитарні).
5. Проба на індивідуальну сумісність (реакція сироватки реципієнта з еритроцитами донора). Проводиться реципієнтам безпосередньо перед трансфузією компонента крові.
6. Остаточна перевірка даних для ідентифікації реципієнта повинна проводитися поруч із пацієнтом кваліфікованим та компетентним медичним працівником, який буде здійснювати трансфузію компоненту. Безпосередньо трансфузія компонента крові, яка повинна бути завершена протягом 4 годин після його отримання з ЛБК. Для забезпечення можливості простеження усіх введених доз компонентів крові, усі введені компоненти крові повинні бути записані в історії хвороби пацієнта, включаючи дані про ідентифікаційний номер компонента, а також час початку і закінчення трансфузії.
7. Спостереження за пацієнтом. Важливо забезпечити спостереження за станом реципієнта під час і після трансфузії компонента крові. Слід спостерігати за станом пацієнта під час трансфузії кожної дози компоненту крові. Перед початком введення, а також через певні проміжки часу під час і після трансфузії компонента крові необхідно визначати основні показники важливих життєвих функцій, таких як артеріальний тиск, пульс і температура тіла.

Які аналізи проводяться під час клінічного трансфузійного процесу?

Ці дослідження включають визначення групової, резус- та Келл-належності пацієнта (реципієнта), скринінг на антитіла і проби на сумісність перед введенням еритроцитарних компонентів. Серологічне визначення групи крові повинно виконуватися відповідно до інструкцій, наданих компанією-виробником реактивів і тест-систем. Усі методи, що застосовуються, їх модифікації повинні бути валідовані.

Перед видачою компонентів крові для трансфузії необхідно визначити групову, резус- та Келл-належність зразка крові пацієнта (реципієнта) і, при необхідності, наявність інших групових антигенів. Перед трансфузією еритроцитарних компонентів необхідно переконатися в сумісності еритроцитів донора з плазмою або сироваткою реципієнта. На початку трансфузії кожної дози компонента крові слід виконувати клініко-біологічну пробу, уважно спостерігаючи за станом реципієнта для своєчасного виявлення можливої серйозної несприятливої реакції.