Родина померлого донора зустрілася з чоловіком, якому пересадили серце рідної їм людини.
Аслан Мамедов два роки захищав Україну в найгарячіших точках, демобілізувався по сімейних обставинах. У жовтні 2024 року у Києві 46-річний Аслан Мамедов потрапив у ДТП.
Швидка оперативно доставила його до лікарні, але, попри зусилля медиків, врятувати чоловіка не вдалося – травми були несумісні з життям. Консиліум лікарів констатував смерть мозку.
Аслан Мамедов виріс у мусульманській родині, тому дружині і сину дати згоду на донорство було непросто, вони телефонували братам померлого, радилися і все таки погодилися на посмертне донорство. Рішення, яке вони прийняли спільно, дало змогу лікарям пересадити органи 4 пацієнтам.
Родина померлого донора звернулася з офіційною заявою до Українського центру трансплант-координації, аби познайомитися з людьми, яким пересадили органи рідної їм людини. Українським законодавством це не заборонено, але можливо лише у разі взаємної згоди на таку зустріч обох сторін. Усі четверо пацієнтів, яким пересадили донорські органи, захотіли познайомитися з родиною донора.
І ось перше знайомство уже відбулося. Родина Мамедових – пані Катерина та сини Артур і Тимур – приїхали до Інституту серця МОЗ України, щоб зустрітися з чоловіком, якому півроку тому в цьому закладі пересадили донорське серце.
Олегу Бабію – 56 і він з Миколаївщини. Ще з 90-х хворів на гіпертрофічну кардіоміопатію, а минулий рік був для нього особливо важким: тривалі госпіталізації, реанімація і перший статус екстреності у черзі на пересадку. Саме тому Єдина інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ) і надала йому перевагу при визначенні імуносумісної пари “донор-реципієнт”.
Після пересадки пан Олег давно повернувся додому і каже, що його життя суттєво змінилося – реабілітація ще триває, але сил щодень більшає і він вже будує плани, як господарюватиме у своєму обійсті. На зустріч чоловік приїхав з дружиною Ольгою.
Артур Мамедов підготував відеофільм про життя свого батька, аби й інша родина відчула, яким він був активним і справжнім. А трансплант-координаторка Інституту серця Анна Мельник дала можливість дружині померлого донора послухати як б’ється його серце.
Катерина Мамедова: “Те, що я чую і розумію, що його серце живе, просто надихає і додає мені сил. Він не раз казав – якщо з ним щось станеться, він готовий до донорства і хотів би залишити по собі такий спогад. Я пам’ятала ці слова і вони допомогли мені прийняти те складне рішення. І моє побажання всім, у кого живуть його органи, насолоджуватися життям, як вмів робити це Аслан”.
Як і християнство, іслам не забороняє посмертне донорство і трансплантацію. Бо порятунок життя в обох релігіях є однією з найбільших цінностей. Три роки тому Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій підтримала необхідність розвитку трансплантації і популяризації донорства, як акту милосердя, яке рятує життя.
Кожна повнолітня людина може за життя визначитися щодо згоди чи незгоди на посмертне донорство.
У 2025 році в Україні проведено понад 120 органних пересадок. Згідно з національним листом очікування трансплантація потрібна понад 3,5 тисячі українців.
