Наталі – 18 років. Три роки тому вона перехворіла на COVID-19 і, можливо, саме ця хвороба спричинила порушення роботи її нирок. Дівчині діагностували хронічний гломерулонефрит, а згодом хронічну ниркову недостатність 4 стадії.
Тричі на тиждень Наталія змушена була їздити по 170 км в один бік на трьох видах громадського транспорту, аби дістатися до рятівного гемодіалізу. Врешті, лікарі перевели її на постійний перитонеальний діаліз – це ще один метод ниркової замісної терапії, коли жити доводиться з встановленим в черевну порожнину спеціальним катетером.
Єдиним шансом повернутися до звичного життя для Наталі стала трансплантація нирки. І ось минулого тижня на її телефоні пролунав довгоочікуваний дзвінок. Єдина державна інформаційна система трансплантації визначила, що їй підходить орган померлого донора.
Олексій Вороняк, хірург-трансплантолог відділення трансплантації нирки Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова: “Минулої суботи стало відомо, що у Рівненській обласній клінічній лікарні констатували смерть мозку через інсульт 62-річному чоловіку. Реципієнтами нирок ЄДІСТ визначив двох наших пацієнток. Тому бригада терміново виїхала на забір органів, а інша частина команди – хірурги-трансплантологи, анестезіологи, реаніматологи, анестезистки, операційні медичні сестри, лікарі функціональної діагностики та нефрологи – готували пацієнток до трансплантації”.
Друга реципієнтка, чиї імунологічні показники виявилися сумісними з донорськими, 35-річна киянка Юлія. Вона з дитинства хворіє на цукровий діабет – саме ця недуга і спричинила проблеми з нирками. У 26 років жінці діагностували діабетичну нефропатію, останні кілька років вона, так само як і Наталя, мусила щодня проходити перитонеальний діаліз.
Юлія – психологиня, багато років займалася улюбленою справою, але через хворобу була змушена навіть відмовитися від роботи. І понад рік чекала на рятівну пересадку.
Операцію обом пацієнткам провели у Національному науковому центрі хірургії та трансплантології ім.О.О.Шалімова, обидві пересаджені нирки “запрацювали” на операційному столі.
Наразі Юлія і Наталія перебувають в одній палаті, разом проходять післяопераційну реабілітацію та будують плани. Юлія хоче повернутися у професію, пройти перенавчання і зайнятися лікуванням посттравматичного синдрому. Наталія теж зацікавилася психологією. Коли хвороба змушувала днями залишатися вдома, дівчина розраджувала себе малюванням. І навіть подумувала про художній вуз. Але зустріч у лікарні трохи змінила її наміри – тепер думає вчитися на психолога, але малювання не полишить. І коли набереться сил, хотіла б намалювати лікарні мурал про цінність життя. І вдячність тим, хто дає шанс прожити його повноцінно.
Стан обох пацієнток наразі відповідає складності перенесеного оперативного втручання.
Світла пам’ять померлому донору і вдячність родині за рішення і довіру лікарям.
