Рішення про проведення трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин приймає медичний консиліум. Після цього починається пошук донора. Найперше – серед родичів пацієнта. За статистикою, лише 25 відсотків тих, хто потребує трансплантації клітин кісткового мозку, мають повністю відповідного донора у своїй родині.
Донорами можуть бути родичі першої лінії: брати і сестри, батьки. Щоб визначити – чи підходять їхні клітини для трансплантації, проводять відповідні лабораторні дослідження, так зване HLA-типування. Воно дає можливість з’ясувати скільки лейкоцитарних антигенів у крові реципієнта і донора збігається. Чим повніша сумісність – тим більше шансів на успішне приживлення пересаджених клітин.
Останнім часом у центрах, які мають досвід проведення трансплантацій, проводять і гаплоідентичні пересадки, при яких використовують стовбурові клітини від напівсумісних родинних донорів. При відповідних протоколах лікування такі пересадки також є успішними.
Найчастіше донором для хворого є дорослий член родини. Згідно з Законом “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині” (р. 3, ст.14) донорами клітин можуть бути і діти до 18 років, але за умов, якщо:
- відсутній повнолітній дієздатний сумісний донор за результатами медичних показань;
- реципієнт є повнорідним братом або повнорідною сестрою донора;
- трансплантація здійснюється для збереження життя реципієнта.
Медики надають потенційним донорам або батькам потенційних донорів об’єктивну і доступну інформацію про можливість виникнення ускладнень для здоров’я, а також інформують про права у зв’язку з донорством.
Повнолітня дієздатна людина, яка погоджується стати донором кісткового мозку, засвідчує це письмово. Якщо донорами клітин стають діти, письмову згоду надають батьки або інші повноважні представники дитини.
За письмовою згодою донора та за відсутності медичних протипоказань вилучення гемопоетичних стовбурових клітин може проводитися повторно.
