Логотип Facebook із посиланням на сторінку Facebook
Логотип YouTube із посиланням на канал YouTube

Людям із порушенням зору

Вперше українка стала доноркою кісткового мозку для іноземця

Березень, 10, 2025

Про можливість стати доноркою кісткового мозку 28-річна Неля дізналася випадково – інформацію про це побачила в сторіс знайомої. Зацікавилася, почала читати більше, а потім просто заповнила анкету.

“Мені прислали конверт, у якому були палички для забору ДНК. Це не страшно – просто провести ними по щоках і відправити назад у реєстр”, – згадує дівчина.

Інформацію про потенційних донорів кісткового мозку в Україні акумулює БФ “Український реєстр донорів кісткового мозку”.

За відібраним зразком ДНК у відповідних сертифікованих лабораторіях визначають лейкоцитарні антигени (HLA) потенційного донора, які заносять до бази. Український реєстр нараховує понад 14,7 тисяч потенційних донорів і інтегрований у світовий реєстр з майже 40 мільйонами донорів. Коли пацієнту потрібна неродинна трансплантація, медики закладу, де він перебуває, подають до реєстру в своїй країні запит з відповідними лабораторними дослідженнями і так само визначеними лейкоцитарними антигенами (HLA). Після цього автоматизована система починає пошук спорідненої пари “донор-реципієнт”.

Уже 13 разів донора для українських пацієнтів підбирали серед українців, але у більшості випадків – майже 200 разів – завдяки співпраці з світовими реєстрами Український реєстр знаходив донора у інших країнах. Так, рятівні клітини привозили з Німеччини, Франції, Туреччини, Польщі, Індії та навіть з США.

І ось нещодавно для порятунку іноземного пацієнта система підібрала спорідненого донора в Українському реєстрі. Саме Неля отримала повідомлення, що є генетичною близнючкою і рятівницею для пацієнта з Італії.

Забір клітин провели в НДСЛ “Охматдит” – процедура донації зайняла кілька годин. Поруч з Нелею увесь цей час була її мама. Пані Валентина зізналася, що спочатку дуже хвилювалася, бо уявляла забір дуже складним втручанням: “Коли зрозуміла, що процедура безпечна і схожа на здачу крові, заспокоїлася. Тепер мене переповнюють неймовірні відчуття – і гордості за свою доньку, і усвідомлення, що її клітини для когось такі очікувані і рятівні”.

Того ж дня через кур’єра клітини відправили в італійську клініку.