Лише 25 відсотків пацієнтів, яким потрібна алогенна трансплантація кісткового мозку, можуть мати мати спорідненого донора серед близьких родичів. У решті випадків донора шукають через відповідні реєстри і нерідко знаходять у іншому кінці світу.
Це природньо, що людина, яку врятували, хоче потиснути руку своєму рятівнику.
Українським законодавством не заборонено отримання інформації про донора чи реципієнта, але надання такої інформації можливе виключно при взаємному бажанні обох сторін.
Але навіть якщо реципієнт і донор мають бажання познайомитися, це неможливо зробити протягом двох років з дня проведення трансплантації. Так, згідно з міжнародними рекомендаціями, визначено у стандартах Українського реєстру донорів кісткового мозку, який і проводить пошук неродинного донора для пацієнтів в Україні.
Після двох років і донор, і реципієнт можуть звернутися до Українського реєстру з відповідним запитом і отримати необхідну інформацію, якщо їх зацікавленість у цьому буде взаємна. А до того часу протягом цих двох років вони можуть листуватися через реєстр анонімно.
