Це ще одне продовження історії з НДСЛ “Охматдит”. Пам’ятаємо кадри зі столичної лікарні, де медики вишикувалися в коридор пошани, аби віддати шану 13-річному хлопчикові, який став посмертним донором. Він зазнав несумісної з життям тяжкої черепно-мозкової травми, і, попри всі зусилля лікарів, врятувати його не вдалося.
У найважчу мить – втрати сина – його батьки дали згоду на посмертне донорство. Їхнє рішення врятувало життя трьох інших пацієнтів і стало проявом неймовірної сили та людяності.
Юрко – один з них. У 4 роки хлопчик переніс ангіну, яка дала серйозне ускладнення на нирки. Виник нефротичний синдром. З 9 років Юрко був переведений на гемодіаліз – процедуру штучного очищення крові, яку хлопчик проходив через день по 4 години. Це виснажувало його організм: хлопчик перестав рости, кістки стали дуже крихкими. Порятунком для нього могла стати тільки трансплантація.
І ось у березні батьки отримали звістку, що для хлопчика є імуносумісний донор. Це підтвердлиа Єдина державна інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ), яка проводить підбір пари “донор-реципієнт”.
Рятівну операцію виконали фахівці Центру транплантології та Дитячої лікарні Святого Миколаю Першого медоб’єднання Львова.
Вже наступного дня після операції, Юрчик, якому раніше не можна було пити більше 200 мл рідини на день, сказав: “Мамо, яка смачна вода! Я справді тепер можу пити стільки, скільки хочу?”.
“З новин я одразу зрозуміла, хто став донором для мого сина. Першим ділом ми з чоловіком пішли в церкву помолитися за того хлопчика. Я безмежно вдячна його батькам, які дали дозвіл на трансплантацію органів і врятували мою дитину. Ми тепер вважаємо, що цей хлопчик – наша друга дитина, бо його частинка живе в моєму синові”, – з вдячністю говорить мама Юрчика Ірина.
Ще на етапі очікування на донорську нирку пані Ірина сама написала згоду на посмертне донорство.
