Під смертю мозку мають на увазі стан, коли головний мозок людини припинив свою діяльність, а робота серця та дихання продовжує підтримуватись штучно. Смерть головного мозку діагностується тільки після проведення цілого комплексу тестів консиліумом лікарів. До складу консиліуму не можуть входити лікарі, які беруть участь у вилученні органів та трансплантації, а також трансплант-координатори. Діагностику смерті мозку розпочинають не кожному пацієнту без свідомості, а лише у випадку відповідності його стану великій кількості критеріїв.
У разі біологічної смерті, констатація смерті мозку людині не проводиться. В Україні сьогодні не проводиться трансплантація органів після біологічної смерті.
Різновиди констатацій смерті:
- Зупинка серця – повне припиненням дихання та серцевої діяльності. У цьому стані можна жертвувати тільки тканини, але НЕ органи.
- Смерть мозку – повне та незворотне припинення всіх функцій головного мозку (у тому числі стовбура головного мозку), які реєструються при працюючому серці, та примусовій вентиляції легенів. Після смерті мозку без спеціальних медичних заходів, спрямованих на підтримку вітальних функцій, відбувається повна відмова діяльності усього організму. Після встановлення констатації такої смерті – повернутися до життя неможливо.
Пожертвування органів можливо тільки після того, як констатована смерть мозку.
